Ви не зобов’язані надавати інформацію, що ви живете з ВІЛ. Ми все одно рекомендуємо вам бути відкритими для свого лікаря. Для того, щоб лікар міг добре стежити за станом здоров’я, а також переконатися, що інше лікування, яке ви отримуєте, не впливає на ліки від ВІЛ, важливо, щоб лікар знав діагноз ВІЛ пацієнта.

Стаття 237 Кримінального кодексу поширюється на передачу тяжких захворювань між людьми. У ньому обговорюється передача інфекції та піддавання когось ризику зараження, але лише там, де існує реальна небезпека передавання інфекції. Зараження людини ВІЛ-інфекцією може підпадати під цей розділ, але є багато винятків.

• Якщо ви пройшли успішне лікування, немає ризику інфікування інших. Якщо ви робите все можливе, щоб запобігти зараженню через статевий акт, ви повинні бути звільнені від покарання. Це означає, що люди, які живуть з ВІЛ і які проходять лікування або використовують презерватив, не можуть бути покарані.

• Ви не можете бути покарані за передачу інфекції або піддавання сексуального партнера ризику зараження, якщо особа, про яку йде мова, раніше погодилася піддатися ризику зараження. Це не означає, що є обов’язок інформувати, але що людина не може бути покарана, якщо партнер поінформований і все одно вирішив «піддати себе ризику зараження». З іншого боку, якщо ви не перебуваєте на лікуванні, і не вживаєте інших необхідних і достатніх заходів для запобігання зараження, вас можуть покарати, якщо ви не повідомите свого статевого партнера про те, може інфекція передатися чи ні.

• Від покарання не підлягає також зараження від секс-працівників та споживачів ін’єкційних наркотиків, а також передача від матері до дитини.